Вірування стародавніх єгиптян
Вірування стародавніх єгиптян. Геродот називав Єгипет «даром Нілу», а єгиптяни називали Ніл «рікою, що дає життям. Кочові мисливці в давнину заселили долину Нілу, вражені великою кількістю дичини в зелених заростях по обидва боки ріки посеред пустелі. Звідси обожнення, що сягає кам’яного віку, тварин і сил природи: сонця, вод Нілу, пустелі. А коли стало зрозуміло, цю весняні розливи Нілу створюють умови для плідного землероб¬ства, мешканці долини перейшли від полювання до сільського господарства, що зумовило розбудову поселень, спорудження храмів у них.
Кожна область (ном) і кожне місто здавна шанували власних богів, а також стихії природи й тварин. Наприклад, дощ шанувався єгиптянами як «сльози з очей бога Ра» або «плач богині Ісіди» та ін. Пантеон єгипетських богів налічував їх понад тисячу. Культ богів склався у часи, коли первісні мис¬ливці, найдревніші жителі долини Нілу, поклонялися тотему — звіру, по¬кровителю племені.
За уявленнями стародавніх єгиптян, спершу існував водяний хаос Нун, з глибин якого вийшов бог Сонця Ра, який виплюнув із себе Шу (бога повітря) та Тефнут (богиню вологи), від яких народилися бог землі Геб та богиня неба Нут; їхні діти — Ізіда, Осіріс та Сет (рис. 2.2.1). За іншою версією Сонде вийшло з яйця, яке зніс на горі серед водного хаосу птах Великий Гоготун. Противником Ра вважали велетенського змія Апопа, дитя підземних надр.
В інших номах творцями світу та людей були інші боги. Наприклад — П-гііх, який водночас був покровителем мистецтв та ремесел, Хнум, який вилі¬пив людину на гончарному колі.
Згодом ідею головного бога стали пов’язувати з Осірісом, який був ожив¬лений Ізідою і став у підземному царстві богом рослинності, що оновлюється навесні, і суддею душ померлих.
Читать далее