Ведична релігія, брахманізм і буддизм
Ведична релігія, брахманізм і буддизм. Веди, священні тексти аріїв, уславлюють богів, що уособлюють сили природи: Індра — бог грози, Агні — вогню, Ушас — світанку, Сур’я — сонця, Яма — смерті та ін. Відлуння давнього тотемізму простежується у культі корови як священної тварини.
Для ведичної релігії періоду кочування було характерним поклоніння бага¬тьом богам, головним серед яких вважали Індру — бога грози, могутності, воїнів. Веди — це і звернення до богів, і гімни, і магічні заклинання. Складалися Веди як синтез арійських і місцевих вірувань, увібравши уявлення про тисячі богів. Спочатку Їх навіть не записували, побоюючись, що неправильна вимова і невідповідні записи священних текстів розгнівають Богів.
За опрацювання текстів Вед узялися брахмани, каста жерців, яка відповіда¬ла за виконання ритуалів. Брахмани вважали всі інші класи населення «худобою богів», гідною лише для того, аби приносити жертви. На грунті ведичної релігії утворюється брахманізм, який стає панівною релігійною системою на початку І тис. до н.е.
Брахманізм, використавши місцеві вірування, сприяв створенню тисячі різно-манітних богів. Але при цьому брахмани втілювали ідею верховного бога (дав¬нього Індру на якийсь час замінив король богів — Праджапаті, але згодом і його витіснила так звана індуїстська трійця: Брахма, Вішну та Шіва.
Брахма народився із золотого яйця, що плавало у водах первісного хаосу. Він розколов яйце’ навпіл, створивши небо і землю. Сини Брахми — від ство¬реної ним богині Майї (що значить «омана») — Вішну, охоронець світу (його ім’я пов’язане з поняттям «весна») та Шіва — руйнівник. Брахму вважали творцем та правителем світу, йому приписували впорядкування буття. Характер¬но, що в Індії Брахму шанують мало; всю шану індуїсти віддають синам Брах¬ми, які панують у матеріальному світі — Вішну та Шіві, втіленню народження й руйнації; відповідно індуїсти поділяються на вішнуїтів та шівагстів. Окрім згаданих, існують ще тисячі божеств.
Висунуто було й вчення про поділ людей на варни (кольори), тобто на різні класи, здебільшого за кольором шкіри. Вчення про варни освячувалось брахманіз¬мом, пов’язувалося з уявою давніх індійців про загробне життя та переселення душ. Індійці вважали, що людина складається з тіла та душі, вона після смерті стає перед судом, який зважує Ті погані та добрі вчинки, зроблені протягом життя. Гарні вчинки визначаються ретельним виконанням обов’язків, призначених для
Читать далее