Ведична релігія, брахманізм і буддизм
Ведична релігія, брахманізм і буддизм. Веди, священні тексти аріїв, уславлюють богів, що уособлюють сили природи: Індра — бог грози, Агні — вогню, Ушас — світанку, Сур’я — сонця, Яма — смерті та ін. Відлуння давнього тотемізму простежується у культі корови як священної тварини.
Для ведичної релігії періоду кочування було характерним поклоніння бага¬тьом богам, головним серед яких вважали Індру — бога грози, могутності, воїнів. Веди — це і звернення до богів, і гімни, і магічні заклинання. Складалися Веди як синтез арійських і місцевих вірувань, увібравши уявлення про тисячі богів. Спочатку Їх навіть не записували, побоюючись, що неправильна вимова і невідповідні записи священних текстів розгнівають Богів.
За опрацювання текстів Вед узялися брахмани, каста жерців, яка відповіда¬ла за виконання ритуалів. Брахмани вважали всі інші класи населення «худобою богів», гідною лише для того, аби приносити жертви. На грунті ведичної релігії утворюється брахманізм, який стає панівною релігійною системою на початку І тис. до н.е.
Брахманізм, використавши місцеві вірування, сприяв створенню тисячі різно-манітних богів. Але при цьому брахмани втілювали ідею верховного бога (дав¬нього Індру на якийсь час замінив король богів — Праджапаті, але згодом і його витіснила так звана індуїстська трійця: Брахма, Вішну та Шіва.
Брахма народився із золотого яйця, що плавало у водах первісного хаосу. Він розколов яйце’ навпіл, створивши небо і землю. Сини Брахми — від ство¬реної ним богині Майї (що значить «омана») — Вішну, охоронець світу (його ім’я пов’язане з поняттям «весна») та Шіва — руйнівник. Брахму вважали творцем та правителем світу, йому приписували впорядкування буття. Характер¬но, що в Індії Брахму шанують мало; всю шану індуїсти віддають синам Брах¬ми, які панують у матеріальному світі — Вішну та Шіві, втіленню народження й руйнації; відповідно індуїсти поділяються на вішнуїтів та шівагстів. Окрім згаданих, існують ще тисячі божеств.
Висунуто було й вчення про поділ людей на варни (кольори), тобто на різні класи, здебільшого за кольором шкіри. Вчення про варни освячувалось брахманіз¬мом, пов’язувалося з уявою давніх індійців про загробне життя та переселення душ. Індійці вважали, що людина складається з тіла та душі, вона після смерті стає перед судом, який зважує Ті погані та добрі вчинки, зроблені протягом життя. Гарні вчинки визначаються ретельним виконанням обов’язків, призначених для
Читать далее
Мистецтво та література
Мистецтво та література. Найбільш вражаючих результатів єгип¬тяни досягли в архітектурі, яка була тісно пов’язана з їхніми релігійними уяв¬леннями та політичним ладом.
У період Стародавнього царства складаються основні архітектурні форми, які знаходять своє втілення в монументальних спорудах (піраміда і заупокійний храм, сонячний храм з обеліском). Зокрема, створюється найперша з єгипет¬ських пірамід — піраміда Джосера, побудована Імхотепом. Фараон Джосер
Читать далее
Наука та освіта
Наука та освіта. Єгиптяни були одним з перших народів, який винайшов писемність. У часи Стародавнього царства починається виготовлення із рослини папірус матеріалу для письма з такою ж назвою з метою увічнення життя та справ фараона. Найдавніше письмо з’явилося тут вже наприкінці IV тис, до н.е. Це ієрогліфічне письмо, назва якого утворилася від грецьких слів, що означали «священний» та «різьбити». Писали єгиптяни на папірусах, довжина яких іноді сягала 30—40 метрів.
Домом життя називали єгипетську вищу школу, де навчали головним на той час наукам — астрономії, математиці, медицині. Школи готували чиновників, яким присвоювали звання «писаря, що одержав табличку». В Єгипті існував культ грамотності, що пояснювалося складністю староєгипетського письма. Не кожний міг опанувати його, і той, хто здобував професію писаря, міг розраховувати не тільки на славу, але й на владу. В Єгипті існувала приказка «Місце писця — в столиці, і там він не буде знати нестатку». Характерна також інша приказка, яка відповідає давньоєгипетській педагогіці: «Вуха хлопчика на спині його, він слухає, коли його б’ють».
Із року в рік розливи Нілу змивали межі між полями, які доводилося понов¬лювати. Для справедливого обкладання податками потрібно було вміти обчислю¬вати площу різних за формою земельних ділянок. Знайдено папіруси з точними рекомендаціями, як обчислити об’єм зрізаної піраміди. У IV тис, до н.е. єгиптя¬ни винайшли ніломір, який допомагав хліборобам прогнозувати не лише час розливу Нілу, а й розмір паводка. Існувало три типи ніломірів. Перших два — це прибережні скелі та кам’яні сходи до річки, на яких позначали рівень павод¬кової води. Найцікавішим є третій — шахта, з’єднана каналом з Нілом, де, за
Читать далее
Політичний лад і суд у Єгипті
Політичний лад і суд у Єгипті. На чолі держави стояв фараон, який визначав правителів областей, що спиралися на численне чиновництво й військові сили (рис. 2.2.3).
Особлива роль відводилася в Єгипті касті жерців, які були хранителями знань, правлячим класом, творцями писемності та різних наук. До жерців нале¬жали талановиті люди із різних верств суспільства. В Єгипті стабільно функціо¬нувала теократія (влада жерців). При цьому жерці не замикалися в межах своєї касти: якщо їхні діти не були достат¬ньо здібними, вони ставали ремісника-ми, зате обдаровані діти простолюду змал¬ку відбиралися в школи жреців. Такий приплив «свіжої крові» запобігав вирод¬женню: на чолі країни завжди стояли здіб¬ні, життєздатні та освічені люди.
Читать далее
Саркофаг у вигляді зображення померлої
Саркофаг у вигляді зображення померлої позначення цих могильних будівель і стали праобразом єгипетської піраміди. Розмах будівництва мав показати велич царя.
У період Середнього царства відбувається переоцінка цінностей. В заупо¬кійний культ вводиться моральний момент: той, хто прямує в потойбічний світ, повинен стати перед суддею мертвих — Осірісом, але попередньо визначається кількість добрих і злих вчинків, зроблених ним протягом всього життя.
Фараон Аменхотеп IV, що царював на початку XIV ст. до н.е. (Нове царст¬во), вирішив іменуватися Ехнатон (що означає «Дух Атона») і переніс столицю із древніх Фів у побудоване ним місто Ахетатон («Горизонт Атона»). Ехнатон встановлює єдинобожжя, оголосивши істинним богом сонячний диск під іменем бога Атона. Культ інших богів було відмінено, внаслідок чого похитнулася влада жерців. Багатобожжя, що існувало досі в Єгипті, сприяло збільшенню кількості жерців, які постійно збагачувались та, маючи величезні кошти, ущемляли само¬державну владу фараона. Реформа ж нанесла удар по багатобожжю та жрецтву.
Однак реформа Ехнатона виявилася нетривалою. Спадкоємцям його дове¬лося піти на примирення зі жрецями та родовою знаттю. Культ старих богів був відновлений.